Моя малая родина - с. Демьяновка!

Главная » 2012 » Июнь » 6 » Пам'ять 1941-2011. У вічній варті!!!

---

11:09 Пам'ять 1941-2011. У вічній варті!!!

Років 30-35 тому (в 1970-х роках) при районному Будинку піонерів плідно працював загін червоних слідопитів "Пошук”. Натхненником його роботи була керівник загону С.П.Пудєєва. Діти чимало зробили для того, щоб відновити багато сторінок героїчного минулого, пов’язаного з нашим районом, дати імена тим солдатам Великої Вітчизняної, які вважалися безіменними, віднайти пропалих безвісти. І летіли листи, запити у різні куточки тодішнього Радянського Союзу, за кордон зі словами: "Ми розшукуємо...", "Допоможіть встановити...", "Просимо розповісти...", "Відгукніться, рідні... "А у відповідь йшли на їх адресу різнокольорові конверти-відповіді. Чимало їх сьогодні зберігається у районному краєзнавчому музеї. Завдяки такому копіткому, наполегливому пошуку юних друге життя - у пам’яті і спогадах нащадків - одержав Гаврило Красюк, уродженець села Дем'янівка. Про нього повідали юним розвідкам слави на їх запит рідні загиблого солдата, які на той час мешкали у Севастополі. Народився Гаврило Порфилович Красюк 1924 року у Дем’янівці. Він добре навчався, був активним, любив співати, танцювати. Після семирічки пішов працювати спершу причіплювачем, а потім трактористом. Батько помер рано, тож хлопцеві доводилося, як старшому у сім’ї, турбуватися про свою родину. З радістю пішов він у 1940 році на строкову службу в армію. Рідні пишалися ним, бо потрапив Гаврило у морську стрілецьку бригаду, що дислокувалася у Севастополі. То був тривожний час передчуття чи відчуття біди - війни, і до неї кожен готувався, як міг. Гаврила Красюка спершу направили у школу сержантів, і він наполегливо опановував мистецтво захищати Вітчизну. Одержавши звання старшини, він був призначений командиром відділення кулеметників морської піхоти. Тут і застала його звістка про початок війни. Він брав участь у героїчній обороні Севастополя. Після того, як радянські війська залишили місто, воював під Сталінградом, був кілька разів поранений. Та після лікування у госпіталях знову повертався на фронт бити ненависного ворога. Звільняв від фашистських загарбників країни центральної і західної Європи. Обірвалося життя Гаврила Красюка у болгарському місті Варнау в 1944 році. Ось що писали червоним слідопитам з Білокуракиного їхні ровесники з Болгарії у відповідь на їхнього листа: "У нас на морському бульварі знаходиться багато пам’ятників героям радянської і болгарської країн. Навколо красива болгарська природа. Звідси можна бачити море і Варну. І пам’ятник радянському солдату Гаврилу Красюку теж стоїть у цьому прекрасному куточку”. Прочитавши ці рядки, подумки переносишся на Чорноморське побережжя Варни, туди, де покоїться прах нашого земляка. Квилять чайки, шумить прибій, хвиля набігає на хвилю. Тихо, спокійно, мирно... Ось про таке життя мріяв у 1941-му Гаврило і мільйони його ровесників. Ось за таке життя поклали вони у битві з загарбниками голови. Ось таке життя охороняють вони і сьогодні, стоячи у вічній беззмінній варті на постаментах, в обелісках. За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини» №48-49 від 11 червня 2011 року

1 2 3 4 5 Просмотров: 681 | Добавил: AlexRyasnoy | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0