Моя малая родина - с. Демьяновка!

Главная » 2012 » Июнь » 6 » В.І. Сидоренко - справжній захисник Вітчизни

---

11:06 В.І. Сидоренко - справжній захисник Вітчизни

Переглядаючи архів спогадів учасників Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, що зберігається у Білокуракинському районному краєзнавчому музеї, без уваги не можна залишити безцінні спогади учасника бойових дій В.І. Сидоренка. Він народився у 1926 році у селі Дем’янівка у родині ветлікаря, яка мала п’ятьох дітей. Василь був найстаршим. У 1941 році він закінчив 7 класів Дем’янівської школи. - У червні 1941 року почалась Велика Вітчизняна війна, - згадує Василь Іванович. - У перші ж її дні на фронт був призваний наш батько Іван Романович. У родині залишились мати, бабуся та нас 5 дітей. У червні 1942 року мені довелось брати участь в евакуації колгоспної худоби та сільгосптехніки. Коли ми були на території Біловодського району, нас оточили фашисти і почали забивати худобу, забирати продукти харчування, нас примусили повертатися до села. Через місяць ми були вже вдома. Мама повідомила невтішну новину - німці забрали майже всю худобу. Із липня 1942 по січень 1943 року ми пережили страхіття фашистської окупації. Німці знущалися із жителів села Дем’янівка. Мене відправляли на сільгоспроботи. Пригадую такий випадок. Опівночі до нашої оселі прийшли люди у білих маскувальних халатах. То були воїни Червоної Армії. Вони попрохали показати шлях до Маньківки. Я взяв колгоспних коней та відвіз їх туди. А через декілька днів наше село було звільнене від гітлерівців воїнами Червоної Армії. Мене викликали повісткою до Білокуракинського райвійськкомату 23 квітня 1943 року і призвали на службу до лав Червоної Армії. Таких, як я, було близько 40 чоловік. Нас відправили 8 травня у Пензенську область, де знаходився 98-й запасний полк. Після навчання 14 червня нас направили у 2-й окремий полк урядових військ зв’язку НКВС СРСР. Він призначався для обслуговування зв’язком штабу під час бойових дій на фронті. У нас був 245-й окремий батальйон 49-ої Армії. У його складі 27 вересня брав участь у звільненні міста Смоленськ та області, Білорусії, Польщі, Східної Прусії. У квітні 1945 року ми взяли Кенігсберг. Після цієї операції наш батальйон зайняв міста Прицвальк та Путлики і наблизився до фашистської столиці. Це був вже 2-й Білоруський фронт. У Берлінській операції безпосередню участь брав 1-й Білоруський фронт під командуванням Г.К. Жукова. Так для мене закінчилась Велика Вітчизняна війна. Після Берлінської операції 25 червня 1945 року наш 2-й окремий полк та 245-й окремий батальйон урядових військ зв’язку НКВС СРСР направили на Далекий Схід брати участь у війні із японськими мілітаристами. А 8 серпня наші воїни звільняли міста Північної Кореї Роман, Юки, Сейсен. У 1946 році наш 2-й окремий полк за наказом Верховного Головнокомандування СРСР був направлений у західні області. Із цього полку 80 солдатів залишили у місті Владивосток для проходження служби в 62-му прикордонному загоні. І з серпня 1946 року до січня 1951 року я служив на далекосхідному кордоні. Потім був демобілізований. За бойові дії на фронтах Великої Вітчизняної війни В.І. Сидоренко був нагороджений медалями "За бойові заслуги”, "За взяття Кенігсберга”, "За перемогу над Німеччиною”, "За перемогу над Японією” та ін. Після повернення додому Василя Івановича запросили на роботу в органи міліції. Там він пропрацював 18 років і за вислугою років пішов на пенсію.  На превеликий жаль, не так давно серце Василя Івановича перестало битись. Але його подвиги будуть жити, бо його героїчні дії проти ворогів - чудовий приклад служіння своєму народові для підростаючого покоління. На подвигах дідів і батьків молодь вчиться любити рідну землю, Україну, мужньо боронити її від ворогів. За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини» №17-18 від 03 березня 2012 року

1 2 3 4 5 Просмотров: 576 | Добавил: AlexRyasnoy | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0